Точка обміну Інтернетом — це місце, де мережі Інтернет об’єднуються для однорангового обміну трафіком між своїми мережами. Піринг — це процес, за допомогою якого дві мережі Інтернет з’єднуються та обмінюються трафіком.
Загальнодоступний піринг відбувається через точку обміну Інтернетом (IXP), де кілька мереж підключаються для обміну трафіком. Загальнодоступний піринг використовує BGP (протокол прикордонного шлюзу) і дозволяє мережам ефективно маршрутизувати трафік, підключаючись до кількох мереж через один IXP.
Які ключові відмінності між IP-транзитом і пірингом? IP-транзит — це послуга, плата за яку залежить від використання для зв’язку з кількома провайдерами та мережами, тоді як піринг IX — це послуга з фіксованою платою за підключення до IXP, що полегшує обмін трафіком між сторонами-учасниками IXP.
Точка обміну Інтернетом (IXP) — це фізичне розташування, через яке підключаються компанії інтернет-інфраструктури, такі як постачальники послуг Інтернету (ISP), CDN, веб-підприємства, постачальники послуг зв’язку, хмарні послуги та постачальники SaaS для обміну інтернет-трафіком.
Протокол маршрутизації, який дозволяє обмінюватися між Інтернет-провайдерами, — це Border Gateway Protocol (BGP), який є безкоштовним і підходить для всіх Інтернет-провайдерів. Різниця між ними коли організація підключається до провайдера з метою отримати доступ до всього Інтернету, це називається IP-транзитом.
Піринг передбачає об’єднання двох мереж вільно обмінюватися трафіком один з одним для взаємної вигоди. Ця «взаємна вигода» найчастіше є мотивацією пірингу, який часто описують виключно «зменшеними витратами на транзитні послуги».